Уроки інформатики
Причина бідності
Меню сайту

Форма входу

Пошук

Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Друзі сайту

конкурс сайтов

Каталог - Сайти шкіл та освітніх закладів

Анализ веб сайтов

Каталог сайтов Link.Sainw.Cn



Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Вітаю Вас, Гість · RSS 21.11.2017, 19:06


Причина бідності в боягузтві

"Чоловік без грошей — чоловік-ледар, — підколює дружина. Звичайно, прикро, тільки з чим отут посперечаєшся? Коли тобі за сорок, самий час трохи замислитись: тягти до зарплати — сімейна карма або що взагалі відбувається?

У мене постійна робота, величезний стаж та прекрасні стосунки з керівництвом. Тільки все це не має значення, якщо матеріальне становище, мяко кажучи – паскудне… Розраховував я, прямо скажемо, на більше.

Я працюю з 16 років. В жодній країні я не отримував виплат по безробіттю. Були важкі часи — заробляв мало, заощаджував і жив на копійки. Коли часи змінилися, наступила стабільність і фінансове благоденство, став витрачати більше. Але все одно — витрачав все до копійки.

Невміння поводитись з грошима, очевидно, з родини: тато в мене інженер, мама — вчителька. Скромний статок, двушка на окраїні Києва, дідусь, що працював електриком і прожив життя досить бідно. 

А ще розумію, що труднощі з фінансами в моїй родині пояснюються лінню, небажанням мінятися, нерішучістю. Той факт, що я боюся спробувати щось нове, ризикнути, обходиться мені дуже дорого. В усіх смислах цього слова. Або це старість з її обережністю, повільністю і небажанням ризикувати?

Колега по роботі збирається звільнятися. Набрали з подругою позичок, знайшли партнера, взимку відкривають бар. В Антверпені, напроти якоїсь церкви. Забавна фішка, що після молитви в людей є бажання "трошечки випити, можливо, колись і озолотить їхню родину. А поки, коли сидів і слухав їхні розмови, мимоволі запитував себе: "Ну а ти б зміг так само? Отримати позику в банку, взяти в родини, витратити спадщину, ризикнути? Сумніваюсь, однак.

Я упевнений в іншому. Якщо розрахунок колеги і його подруги виявиться вірним і справа піде, я буду першим, хто почне засуджувати себе за сумніви та нерішучість. Мовляв, адже міг так, як вони. І можливості були. Так приблизно і було в часи гербалайфа. Спостерігав з недовірою, пропозиції співробітництва відкидав нерішуче. А інші навчилися переконувати, продавати, ризикувати і потім перейшли на інше. У підсумку — сьогодні в них машини, квартири і, що не менш важливо, більше свободи, а не лише одна робота з 9 до 18, де краще не сперечатися з начальством.

Про свої бізнес-плани, проекти, ідеї мені розповідає багато хто. Розумію, що не просто так. І треба б прямо сказати: "Хлопці, візьміть мене або "Давайте зробимо разом. Поки не пізно, поки є почуття нереалізованості, внутрішнього дискомфорту.

Криза середнього віку, як мені видається, глибоко пов'язана з усвідомленням змін і нерішучістю зробити крок їм назустріч. З'являється більше обов'язків, зникає надія на авось. Але, з іншого боку, усвідомлення ефемерності горезвісної стабільності не дає спокою — потрібні зміни. І терміново.

 




Copyright Красик О.Ю. © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz